|
Василь СТУС
* * *
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся 1
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь. 2
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
20.1.
Джерело: Бібліотека школяра. Поезія. "Наукова думка", К., 1998.
____________________________________
В "Бібліотеці школяра" ("Наукова думка", К., 1998)
подано скорочений варіант, у якому відсутні рядки
починаючи з "Так хочеться пожити хоч годинку", а
також змінено два інших рядки:
1 що перед вами, судді, не клонюся
2 і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
|