|
Іван Сокульський ГОРА Дніпро — мов розкритий “Кобзар”, і піднятим прапором — небо. Дозріває блакить, виростає гроза — невблаганно, нестримно, вишнево! Тиша гучна — понад прірву століть. Шлях далекий Дніпра — ніби доля незгасла… На сторожі Вкраїни стоїть Незбориме чоло Тараса! Бездоріж. Безкаміння…
на гору прочани. Їм світало в очах. Підіймалися — вглиб — серед віть-чорноліть відшукати дорогу… Підвівся пророк, щоб з’єднать береги і волю піднять, як Голгофу. 1969 Джерело: газета "Час-Time", січень 1999. |