ЧЕРВОНИЙ ОДЯГ

мені страшно коли ти скидаєш сорочку
грубі чорні вузли тебе сплітали чорні шнури повітря

коли ти скидаєш ковдру в гарячці
пливе довгий палаючий човен без весел

коли нарешті ти засинаєш на моїй спині розкриваються шрами
як чорні губи коханок що називають свої імена
як ті що чекають мене на другому звідси не видному березі

коли ти входиш у воду оголена
я бачу хвора на безсоння дівчинка сидить у ліжку
я бачу на чолі її глибоку зморшку
то дорога в полях по котрій ми бігли дітьми ще не за нашої пам’яті

ось міст через котрий ми поверталися з першого причастя
і голий засмаглий скрипаль його червоний одяг навколо
наше червоне терпке вино дозрівання

я жадаю ступити на пароплав повний підлітків
я жадаю змагатися за тебе з кавалеристами й рибалками
мені ще видно як вони поспішають покинувши сіті
бо море вгинається й котить на берег велике замулене серце

***