ЧУЖИНА

ось чужина і
чорні постелі чиста тарілка з тунцем
голови наші хиткі як човни

ми останні з живих хоч може
ми й не останні з живих

ось та що завжди що була мені неділею а стала понеділком
несе в кошику скупі плоди цих широт жартує
гукає що пізно і холодно вже пора повертати
вона не знала вітчизни і голос її
як той перелітний птах

як мандрівки сімені в утробі пійманої рибини
як суботній ранок у далекій провінції
мова її то імена ненароджених

для неї повертати то вечеря і молитва біля постелі
то перетнути сад і ліворуч
гукати за мною у сутінках і не чути як відлунюють пагорби
і забувати гасити ліхтар біля хвіртки

бо відлуння пагорбів то голос моєї далекої вітчизни
а ліхтар біля хвіртки то світло моєї далекої вітчизни

***