ЯКИЙСЬ ШОФЕР ЧИ ВАНТАЖНИК

Рятуй мене Боже море моє відступає
по цей бік колії жінок ведуть на берег
старих оголених вагітних
по той бік до сну стелять
посередині я малим молюся до Святого Серця
за першим вікном цвіте шовковиця
за другим мій прадід босий клячить на снігу
посередині люстерко з личком сестри
маленьке скраю пам’яті

Що за потвора носить мене в утробі
давно минулося все а як же болить
і померлі як дерева горять за моїми плечима
ніяк не спекаюся їх у Монфальконе
у Трієсті в Аурізіні в Анконі
тісно їм у мені виходять на люди недоречно
недоречно завжди не до речі як сумління

а в цьому світі
донька моя на кожнім вокзалі
виходить за мого батька
і янгол помежи гілок
що ні чоловік ані жінка

о Пресвяте Серце море моє потопає

***