ОЗЕРО

ширяє над нами крикливий півень
кружляє над нами надсадний півень літа
як біганина обпечених п’ят як метроном припливу
каламутна вода юності

розхлюпуються чарки тіл тече
піщаний годинник тіл
занизькі одвірки простору

вода у наших горлах то втома приток
коли вона втікає з невміло складених долонь
хтось із сусідів погляне вгору де
кружляє хрипкий півень як метроном
наших каламутних годин

***