Остап СЛИВИНСЬКИЙ

КОРДОН БІЛЯ ТЕТОВО

Наші страхи течуть ним,
як довгою жилою полудня.

Чорна ящірка шасне поміж колінами,
дочекавшись, аж на льоту
поснуть твої літні боги.

Тут наші страхи живіші від нас —
ми пливемо у них, ніби в човнах з кольчуги.
Тут сон наш від нас сміливіший — вночі
він виходить на мис, як парох з гірким кадилом.
Тут наша пам’ять відважиться на перелюб.
Тут ночі, як чорні кітви, вгрузають у нас.

Війна — то ріка,
в яку випускають срібних рибин.

В той останній день твого майбутнього,
куди сягає моя пам’ять,
ти побачиш вусатого генерала оголеним —
він вдарить в казан, наповнений хлібом.
І побачиш сотні чорних столів на площі,
де міситимуть тісто дня.
І побачиш, як Божі вовки
шукатимуть собі паші.

Отого дня біля Тетово
ми,
одне одним звойовані,
не впізнаємо власних облич.

***

Джерело: Юрій Мачуха.