Євгенія ЧУПРИНА

* * *

Пушкіну

Лілея ти. Але лілея-чоловік,
З нефритовим стеблом тендітна квітка біла.
Не маєш ти шипів для того, щоб не зміг
Від жінки захистить своє духмяне тіло.

Коли прийдуть жреці лілеї в житі жать,
Мені моя любов небажана підкаже,
Що квітку саме цю я маю розшукать,
Зірвать і заховать у себе за корсажем.

Лілея-чоловік, ланів перлина ти.
І жаль мені людей, вважаючих, що нині
Не жевріють в іржі опали-пелюстки,
Що впали пелюстки з зеленої стеблини…

***