СПОКУСА

Вичікує літо
прощення й відліту,

збирає на силі, шикує ряди.

Де перші опали,
відважно ступали,

наступні колишнім дарують сліди.

Для нас із тобою
вродили набої,

в дубів — патронташі точених плодів.

Пласкі перелоги
і посвист облоги,

у згірклих туманах вже пахощі дів.

***