СВЯТО НОЖА

Це божевілля затривале.
Згасає літо і палкіш
моє кохання небувале
гартує розум, наче ніж.

Пильніш, ніжніш,
колюччям серця босоніж.

Мене до тями повертає
старого серця давній хист,
а п’яний розум все вертає
на ті круги, де втратив зміст.

Фашист, артист,
тобі назустріч в повен зріст.

Мого чекання хіть завчена
малює контури м’які.
З любистку вийшла наречена.
Бери мій ніж — чуття слабкі!

Перчена, невчена,
мені до парі навіжена.

***