ПОРОЖНІЙ СВІТ

Прадавнє небо,
хмари й ностальгія.
Запахло втечею,
і ніздрі ловлять вітряну надію.
Символіка дерев,
естетика чекання,
приховано від слів
ростуть у римах знаки запитання.
А все насправді дуже просто:
життя живе, і в груди рветься простір.

У вишуканих тем
одна є прикра вада,
зітхається мені,
у небі хмариться лише одна завада:
нема коханої сьогодні біля мене,
і листя на деревах ще зелене.

***