СПОГАД

Та неповторна інтонація
на ситці серця синіми квітками
зійшла й осипалася вранці
на темне плесо пелюстками.

Така обридла інтонація,
що в’язня серця звеселяла
в кайданах каторжної праці,
новим вогнем щасливо запалала.

***