ІМЕНА

2.

Камено кам’яна,
прийди в мої вологі володіння
і під мої блакитні знамена.
В траві і листі є найбільша глибина

              падіння.

Спокуси м’яко стеляться,
свята корова телиться,
а молоко розіллється
від Києва до Вінниці.
Поїду гойним бахуром,
лякатиму дівчат.
Хай сняться їм на досвітку
ворота, дьогтем мазані,
а матері хай вчать.
А півні хай мовчать.
Хапай його, хапай!
Хапай його, ату!
А ту його бігляночку,
Тамару тамарискову,
ухопить туга коршуном,
плахтою і колискою
розвиднюється день.
Траву прим’яту мусиш
викосити впень.
В терпких вечірніх пахощах
та квітка розпускається.
Кажан її здибав.
Роса солона,
рука холоне.
Нещасне кохання жертви і злодія.
Від вовка лишилися хвіст і зуби.

Цей жовтий камінець
хай буде трохи щерблений,
як місяць перехняблений
і трохи спитий вже.

***