Анатолій ПРОХОРЕНКО

РУШАЙМО!

Важкі часи. Важкі й прекрасні,
Хоч сумнів душу обійма –
Щасливі будем, чи нещасні,
Йде світло в душі, чи пітьма?

Вже зяє пусткою крамниця,
І злоба в чергах нароста,
Та я вдивляюся у лиця –
Не влізла б в душі пустота.

Хай обража товарна скруха,
І бідність нас не прикраша,
Та хай не зігне ця “житуха”,
Щоб не збідніла в нас душа.

Вільніш, певніш розправім плечі,
Хоч шлях наш – крига молода.
Рушаймо! Йдім без колотнечі, –
Додасть нам певності хода.

Ще так незвично йти довільно,
Аж боязко – іти чи ні?
І як? Окремо? Чи артільно?..
Що скажуть сили провідні?

Не ждім вказівок від чинуші,
Ще ж добрі помисли живі,
А щоб розкрилювались душі –
Хай цар воскресне… в голові!

***

Джерело: друковане видання.