Галина ПАЛАМАРЧУК

ГОРОБИНА

Завершився цикл. Тепер спочинь.
Скинь із себе це лахміття, скинь.
Білим снігом остуди гарячку
літніх марень, спогадів, болінь.

Опустись в праматірні шари,
розчинися в них і так замри.
Хай ізнов лютує прапорода,
виють і шматують правітри.

Виринеш, коли настане час,
мудра й нерозумна водночас,
в Божі плани трудовим мурахом
по оману, старість і печаль.

…Та чи, вся новенька й молода,
мить оцю зумієш пригадать,
як в холодній листопадній днині
час отут збігав твій, як вода?

***