Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Все літо грози і грози
на квіти, дерева і
дітей герелиця босих
на мокрій і буйній траві.
Все літо сушимо сіно,
все літо полем город
і вельми звемо претензійно
біленьку кімнатку — грот…
В біленькій кімнатці — сховок
від гроз, від городу, бо
тут тільки канапа і столик,
як п’яне суденце Рембо,
Хитає нам каву і квіти,
касети, блокноти, вино.
А грози, ці грози, як діти,
вже знов тарабанять в вікно.

***