Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Сади мовчать заціпенілі
У цвіті невимовно білім.
Чому, як гляну травню в вічі,
То думаю про вічність?

Киплять, киплять зелені крони,
І пристрасті — над всі закони.
Чому, як повна щастям вщерть,
То думаю про смерть?

***

Джерело: Ігор Голод.