Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

І — в кімнату зайдеш.
І — дверми прищикнеш пуповину.
Автономною станеш.
Сама собі станеш — світ.
Краплі струсиш з пальта,
Розмотаєш на шиї хустину,
Розкладе тобі вуха,
Розтане в очах тобі лід.

Всьому, всьому дивуйся:
Рушничку м’якому у ванній,
Ніжній мильниці, крему, —
Примружся, на пальчик візьми.
В цьому доброму світі
Не буває ні перших, ні крайніх.
Ти тут самодостатня,
Ти тут дуже важлива й без них.

Тут не здасться хапальний
Інстинкт і печерний досвід.
В холодильнику ж, певно,
Шкуринку від сиру знайдеш.
Тож радій, що ти вільна,
Що жива ти і вільна й досі.
Головне — що ти вільна.
Хоч на вечір короткий, а все ж…

***