Галина ПАЛАМАРЧУК

ЛІТНЄ

Достигла вишня і цілує мить,
І кров з учора в завтра цебенить
Тонкою цівкою, мов крізь прокол від голки.

Час в довжину — такому наверзтись.
Не від хвилини краєш — від версти,
Зрешеченої зорями лутовки.

***

Джерело: Ігор Голод.