Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Літо відчувається на дотик.
Літо, наче трави, розгортай.
Персика дві вогкі половинки
Зрошують суху твою гортань.

Не існує часу, окрім нині,
Що вже визрів геть і аж обм’як.
Привидом у білій пелерині
Ходить уночі городом мак.

Не наблизитись і не втекти від нього,
Обморочить чорна бузина.
Мальви розтуляються волого —
І лякає їхня глибина.

***