Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Гойдай мене, червню,
в ласкавих печерах трави,
у лапах вишень,
в бузиновім чаднім передгроззі.
Великий цей світ,
тільки ж нікуди дітись небозі,
якої той світ
по усьому таки не вловив.
Не вбився їй кіллям
дрімучим у храм голови,
не в’ївся якоюсь
злидотою їй поміж ребер.
Гойдай мене, червню,
цвяшкуй солов’ями до себе
в зелених печерах,
зелених нірванах трави.

***