Галина ПАЛАМАРЧУК

* * *

Дощ упереміш зі снігом,
схлипи впереміш зі сном.
Вершник прозорий проїхав,
Наче проплив, за вікном.

Хто він? Обличчя знайоме.
Класика вийшла в тираж.
Повзали пальці по ньому,
Слинили губи: ти наш…

Знов пориваюсь: не звикну,
що не існує межа.
Вершник прозорий повз вікна —
І ціпеніє душа,

давиться слізьми і сміхом,
руки заламує знов.
Дощ упереміш зі снігом,
схлипи впереміш зі сном.

***