Іда Островська

ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА

Раби зростають до синів
Своєї України-матері.
                Василь Стус

Луна іде гуде Земля,
Відгукується болем,
Приймає сина іздаля…
О доленько, о доле!..

До свого серця пригорни,
Засмучена Вкраїно,
Прийми з лихої чужини
Не пасинка, а Сина.

А що ж такого Син вчинив,
Що мусив погибати?..
Тебе він, Земле, захистив,
Тебе, о рідна Мати.

Блакитно-жовто майорить
То небом віє, полем…
Чому ж так душу щось гнітить,
Стискає серце болем?

Чому ж це, осінь золота,
Думкам нема спочину?
Мовчить природа огорта
Печальну домовину.

***

Джерело: Україна-Ізраїль. ВІСНИК