Микола Пономаренко

ЗАПЛАКАНІ ОЧІ

Твої заплаканi очi
Сняться ночами менi,
Губи свої дiвочi
Ти пiдставляла веснi…

Стомлено падає листя,
Як вiї твої у снах…
Ранок росою умився,
I полетiв, як птах…

I прокинулась ти, звелася…
Не зiтерши нiчну красоту
Цiлую, п'янiю вiд счастя,
Обнявши твою наготу…

Ти зi сну посмiхаєшся в'яло,
Зводиш руки менi на плече,
I забувшись,
Ти просиш в нестямi: "ще…"

Капля збiгла з листка, упала…
Я збираю нiчну росу.
"Нi ти зовсiм не зiв'яла; —
Ти менi здарувала красу…"

1970. Київ

Джерело: www.mykola.com