Іван Малкович

ПІЙМАНИЙ СКОВОРОДА

Блудний Сковорода
з паличкою в руці
селами загляда,
списує папірці.

В череві — хлюпа бурда,
в помислах — Рим,
печений Сковорода
піччю Єкатерин.

Куди, Грицьку, ідеш —
в народ стежка твоя?
Що ти йому несеш —
«Басні харковскія»?..

Роздвоєний Сковорода
в рідне забрів село,
віршу розповіда,
душі козачкам звело:

«Буцімто й босий Гриць,
а царської мови доп'яв,
по-царськи язик ворушивсь,
як віршу казав.

Не те, що наші пісні —
мовою прості, як ми…»
Йде Сковорода, рясні
тягнуть від Січі дими…

Дорога

   його

  гойда,

підіймається

   сак…

Тішиться Сковорода:
думає, що гамак.

[10 вересня 1990]