Іван Малкович

СМОРОДИНА

Моя сестричка — як синичка —
тАк вже смородину зриває,
мов кожна гілка —

таємничо

сумного чорта колихає.
І я не розумію —

що б

те означало, що в цім літі
найкраща з всіх сестер на світі
тихенько плаче в кулачок.
Хто завинив, яка причина,
що вже й у неї під очима
смородина гірка й прозора
дозріла —
і затріпотіла...

***