Іван Малкович

* * *

Отак прожив собі, дивись,
немов одне лиш тільки знав я:
о півдошостій народивсь —
о півдопершій поховають.

Звідкільсь прийшов, ішов кудись,
неначе й був — не був неначе…
Та хтось оплаче, хтось оплаче,
й мене оплаче хтось

  колись,

бо я й прийшов лиш, щоб хоч зрідка
комусь бриніло із очей
так тонко-тонко,

 наче скрипка,

і мудро,

як віолончель.

[1982, 1996]

Джерело: Валерій Корнєєв, з дозволу автора.