Іван Малкович

* * *

Тоді
як у нашому листівнику
закінчувався лист
і в стайні рикала маржина
яка не звикла спати у бруді
ми вирушали в Дуби
за листом

По дорозі
тато мріяв уголос
як то буде поважно
коли я підросту
і ми втрьох із дідом
зможемо нести
три верети за раз

йому й не думалось
що на той час
коли я зможу підійняти
добру верету листу —
з їхньої з дідом сили
залишаться тільки скіски
(як від добрих кіс)
і я лиш сам-один
буду нести ту верету
таку велику
і таку тяжку

А якось
однієї ночі
нам усім трьом
присниться один сон:
ніби ми
виходимо з осіннього лісу
і кожен з нас
несе на плечах
по великій вереті листу
і ми засипаємо тим листом
наших корів
і волів
аж по самісінькі шиї!..

(о… що то буде за сон!..)

і дивно
що на ранок
ніхто з нас
не помре

[14 квітня 1981, 18 серпня 1982]