Микола Луків

* * *

Весна. Квітують вишні у саду.
Прийшла пора свята, благословенна.
Люблю тебе, красиву, молоду.
Кохана,
Наречена.

Спливли вінки Купала по річках,
війнуло літо духом рути-м'яти.
Люблю тебе із сином на руках,
Дружина,
Мати.

Минуть поволі осінь і зима,
І знову світ засвітиться в онові.
Нічого в ньому кращого нема
Од вірності,
Любові.

Нема. Не буде. Зроду не було.
Тому безсмертна у віках людина.
Схилю до тебе лагідно чоло.
Люблю тебе,
Єдина.

***

Джерело: Не повертайтесь на круги своя... "Дніпро", К., 1998.