-1-

Сонце!
Давай дружити.
Спільним вогнем палати.
Ти, звичайно, із неба.
Жито —
Мої палати.

Нас міліарди сонць
У ноосфері землі.
Та огортає сон
Нас,
Очі твої малі.

Очі
Згасли і впали.
Їх немає.
Відлетіли
Метеорним потоком.
Це
Новий урожай приймає
Небесний завтоком.

Що Прометей посіяв,
Зібрано вже
До остова.
Де ж бо новий месія?
Хрест вже готовий.

Очі
Згасли і впали
Курам на сміх.
Залишилося сонце —
Одне око на всіх.

-2-
Місія

І мене
Запалили батьки,
Два небесних,
Наземних світила,
Щоб горів за життя
Крізь роки,
А серце — світило.

Завжди і скрізь.
Щодня і щоночі.
Без вихідних
І перерв на обід.
Навіть,
Як хтось і не хоче.
В успіху лаврах
І в терені бід.

Світить. І не чекаючи подяк,
Не сподіваючись на шану.
Світить крізь терен і будяк
З євшану.

-3-
Любов

Ой дівчино мала,
Запашні твої луки.
Твоїм формам хвала
Від солодкої муки.

Твої квіти ростуть
Усе вище і вище.
В твоїм серці квітник
Сонцем грів би ласкаво.

Та боюся укотре
Зробить попелище.
А що з нього тоді?
Нам гірку пити каву.

-4-
Екстаз

І моє волоссячко,
Протуберанцеві леза,
Лоскоче твоє
Місячне плесо.

Ти зм’якла і стала
На ковдрі ртуттю
З білого сала
Одною груддю.

І на долівці
Теж була ти,
І на шпалерах
Стала цвісти.

На підвіконнях, у шафах, на стелі,
І під тахтою, і на постелі —
Скрізь, куди око не гляне —
Місячне сяйво духм’яне.

Мі-
сяч-
не.

Щохвилі, щомиті.

Мі-
сяч-
не.

Надії политі.

Як тебе взяти?
Стікаєш крізь пальці.
В що цілувать?
Загубилися губи.

В тінях
Гасають неандертальці.
Зараз можна і згуби.