* * *

Посміхаються мені
Давні баби кам’яні,
І дівчата, й молодиці,
І незаймані, й вдовиці
Посміхаються мені,
Тільки надто кам’яні.

— Глянь, — кажу до Марти я. —
Спокій слід тримати як:
Чи я п’яний, чи гулящий –
Їм не гірше, ані краще.
— Глянь, — кажу до Марти я. —
Личить жінці бути як.

Посміхаються мені
Давні баби кам’яні,
А Мартуся ув образі,
Будемо сьогодні вразі;
Посміхаються мені
Тільки баби кам’яні.

***