Євген Гуцало

* * *

Ніч прилітає надвечір, коли починає смеркати.
Ніч прилітає, мов чайка, а то — наче сокіл-сапсан.
Часто не відаєш, звідки сумного прильоту чекати,
де свій розіб'є у світі похмурий, нерадісний стан.

Мабуть, розіб'є повсюдно — в лісах і широких долинах.
Мабуть, розіб'є в душі, моє серце узявши у бран.
Буде таємним-мовчанням мовчати в мені соколиним—
схожим мовчанням, напевне, мовчить тільки сокіл-сапсан…

***