Євген Гуцало

* * *

Хто де живе, а я — у неба дзвоні,
мій.дім — це є вселенський неба дзвін!
Я народивсь у дзвоні — і до скопу
мені за дім служити буде він.

Живу у дзвоні, наче у геєні,
живу в пекельній музиці його,
і сам я став мов музика вогненна,
і сам я обернувся на вогонь.

І сам лунаю у небеснім дзвоні,
із ранку аж до вечора звучу:
лазурним сяйвом, пурпурним, червоним
від обрію до обрію свічу.

Живу у дзвоні неба — нині й прісно,
чи ще комусь щастило так в житті?
Моє життя у дзвоні — наче пісня,
яку вогонь співає в забутті…

***