Євген Гуцало

ТИ…

Ти

В очах барвінок принесла і тишу
На жадібних устах.
У білі сурми квіту
В саду сурмили молоді акації,
Світила
Заплутувались у косах твоїх.
А ніч!

А ніч яка була! –
Немов леґенда…

І так хотілося дістати

срібні
віжки
місяця,

Зручніш вмоститись на полудрабках старого Воза,
І вйокнути,
Й стібнути батогом
По хмарах… Так загоготати,
Щоб ліс піймав той крик

в свої
зелені
вуха

І відповів: – Ого-го-го!
То ніч була така,

а чи леґенда…

***

Джерело: Іван Кошелівець. Панорама найновішої літератури УРСР. Видавництво "Пролог", Мюнхен, 1963.