Юрко Гуцуляк

МІСТО (ВІH, ВОНА)

Він визбирує кроки

зі старої бруківки

Він ковтає слину

легковажної дівки

На долоні він бачить

слід облізлої гілки

Він живіший за всіх

крім маленької дірки.

Дірки в своїй голові.

Вона вірить лиш в плоть,

довіряє лиш ночі.

Її кличуть Коханням

це все, що та хоче

Вона вбила лице,

її тінь — благий злочин

Найбагатша вона,

і зірки — її гроші

Сама ж лиш дірка в голові.

***

Джерело: Валерій Напиткін.