МІСТО (ВІH, ВОНА)

Він визбирує кроки

зі старої бруківки

Він ковтає слину

легковажної дівки

На долоні він бачить

слід облізлої гілки

Він живіший за всіх

крім маленької дірки.

Дірки в своїй голові.

Вона вірить лиш в плоть,

довіряє лиш ночі.

Її кличуть Коханням

це все, що та хоче

Вона вбила лице,

її тінь — благий злочин

Найбагатша вона,

і зірки — її гроші

Сама ж лиш дірка в голові.

***