Павло ГРАБОВСЬКИЙ

* * *

Квітка, що ногою
Стоптана в пилу;
Гук, що вмер луною,
Пронизавши млу;

Огник серед поля,
Що блиснув і згас,—
Се — та світла доля,
Що втекла від нас.

1900 — 1902