Людмила ГНАТЮК

БУЗОК І КРИШТАЛЬ

Бузок вмирає в кришталі,
Бо він не може без землі…
Вмирає пишно і духмяно,
Щоб встигнуть, доки не зів'януть
Манюні квіти у покорі,
Віддати, приховавши горе,
Красу… печаллю оповиту…
Щоб виплекать у душах квіти…
Бузок вмирає в кришталі,
Бо він не може без землі…
І тільки, як настане нічка —
Бузлк блакитну зірку кличе,
Бо тільки зірці мовчазній
Розкаже біль нестерпний свій…
А зірка затремтить сльозою,
А нічка видихне грозою
І від обурення заплаче…
А зіркова сльоза гаряча
Впаде, землі обпікши серце,
Й фонтаном бузковим заб'ється!..

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Миттєва слабість” — Київ, "Економіст", 1998.