Людмила ГНАТЮК

ФІОЛЕТОВА БЕЗОДНЯ

— Фіолетова безодня
Поглинає дня бурштин…
Залишаюсь на сьогодні
Я, за звичкою, один…

— Фіолетова безодня
День висмоктує до дна…
Залишаюсь на сьогодні
Я, за звичкою, одна…

Ну й печальна диво-звичка
Переслідує мене!..
Фіолетова ця нічка
Начаклує знов сумне.

Фіолетовим серпанком
Огорнусь і помовчу…
Я не спатиму до ранку,
Тільки свічку засвічу…

О мерехтливий свічечки вогонь,
Твій танець у кашпо моїх долонь…
Царює скрізь безодні фіолет…
Зі свічкою у мене тет-а-тет…

— Фіолетова примаро,
Викрадачко моїх снів,
Я би іспит цей чи кару
З кимось навпіл поділив…

— Фіолетова примаро,
Покровителько свічок,
Я би іспит, а чи кару
Розділила би на двох…

О мерехтливий свічечки вогонь,
Твій танець у кашпо моїх долонь…
Царює скрізь безодні фіолет…
Зі свічкою у мене тет-а-тет…

* * *

Джерело: Л. Гнатюк. “Незбагненна печаль” -К., В-во ім. О.Теліги, 1998.