Павло Глазовий
ЗАЙЧИКИ ТА РИБКА

ЗОЗУЛЯ

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім'я?
Як субота — за рушницю і побрів у ліс… —
Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.
— Це мене? — жахнулась теща. — Знай же людоїд,
Я ще житиму на світі двадцять дев'ять літ.
— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.
— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.
Закувала божа птиця у садку у нас
І мені "ку-ку" сказала двадцять дев'ять раз. —
Це почувши, зять рушницю як хапне свою.
— Де вона, та клята птиця? Я її уб'ю!

* * *

Джерело: Павло Глазовий. “Сміхологія” — Київ, "Дніпро", 1989.