Василь Герасим'юк

* * *

Я вірші пишу

    вночі в Прокураві,

я вірші пишу

   в татовій хаті,

доки сидять

  під стіною на лаві

мої предки

вбиті й потяті.

Доки сидять,

   не зронивши ні слова,

доки сидять,

   незворушні, незрушні,

моя душа,

   як труна смерекова,

приймає прах,

  вивільняючи душі.

А звідки той прах,

   давно зітлілий?

А звідки ті душі,

    давно відлетілі?

І кожна в сорочці

  білій-білій,

бо найбіліша —

 на мертвім тілі.

* * *