ПОВЕРНЕННЯ

2.

Отак насниться: коли зацвітатимуть вишні,
Якось одразу відчуєш гірку відразу
До давніх мандрів і друзів своїх колишніх —
Дешевих блазнів і жадібних богомазів.
Ти маєш досвід — ти й досі ще вдатний злодій
Чужих пробачень. Та навіть останній злидар,
Котрому грошей сипнеш при такій нагоді,
Сховає очі від страху, жалю й огиди.
Ти будеш клясти сповільнені електрички,
Чомусь згадаєш невдало біблійну притчу.
Зустрінеш сина. Але навряд, чи з обличчя
Його впізнаєш і мову його чи вивчиш.
Він все пробачить, даремні твої тривоги —
І пил з дороги, і ніжність твою згрубілу.
Як трем по тілу, ковзне його погляд довгий,
А ти ще тричі себе обізвеш дебілом.
Твоя дружина сповна тобі сплатить ласку
За всю відсутність, за всі незужиті дати.
А Бог на ранок запише тобі поразку,
І нікому буде душу свою продати.

***