СОБІ

Опанована мудрість, на жаль, не дає переваг,
Любомудрова тінь відкидає лиш відтінки тіні.
Еволюція світу через зміну хвилевих розваг
Наростає дощем бароково поламаних ліній.

Комедійність життя — трагедійний зачин житія,
Аналогія вітру замулює звуком легені.
Герметична відсутність у сутінках власного Я —
Апробація вічністю. Ті, що самотні — спасенні.

Ластовиння цитат: Валері, “…Боварі” чи Верлен.
Епатажний кінець — епілепсія сонячних зблисків.
Танцювати всю ніч з офіційно старим королем,
А під ранок втекти одаліскою лоскоту листя.

***