СОН САЛЬВАДОРА ДАЛІ
“ЗА СЕКУНДУ ДО ПРОБУДЖЕННЯ”

Ти цілиш в стелю,
хоч мітиш в постіль,
Одну пустелю
зміняв на іншу.
Твою подругу
взяли о шостій
Між третім — п’ятим
рядками вірша.

Були обоє —
двобій гобоїв,
Шукав губою
во вишніх вишню.
За тестом тексту
ти став ковбоєм,
У хвої Хлою
згубив колишню.

Твою подругу
взяли о другій,
Твоя по-третя
в чужій кареті
Втікає лугом
над Вестен-Бугом
З твоїм портретом
на трьох монетах.

Самотня постіль.
Нагий до кості,
Встаєш о шостій
старим звичаєм.
Не маєш сили
сказати тоста
І мусиш пити
заварку чаю.

***