ВТЕЧА З ЄГИПТУ

Скарабеї втікають.
Фараони лежать і гаснуть.
Нероздмухані гасла
Втрачають свою принадність.
Листопад у Єгипті.
Недоречно. Не так. Не вчасно.
А Єгипетський шлях
Пролягає навспак до ясел.

Паліндроми доріг
Потурають моїм ногам,
Повертається Ніл
Спорожнілим нервовим тілом.
Я іще не хотіла
Віддавати себе берегам,
Я іще не прийшла
І тебе принести не зуміла.

Нерозгадані сфінкси
Заповзають в сухий пісок,
Рятівний малахіт —
Ніби хіт про останні стани.
А Єгипту не стане.
А Єгипет в собі розтане,
А Єгипет востаннє
Не побачить моїх кісток.

Скарабеї втікають.
Залишаються тільки охочі
Долічитись кінця,
Будувати піщану крипту,
Де прокинусь колись
По останній грудневій ночі
Без легенди у генах.
І без тебе. Без них.
Без Єгипту.

***