КАРІАТИДА

Мовчи, що знаєш звуки і лова,
Мовчи, що знаєш тризвуки і ноти.
Під листям дотлівають гугеноти,
Чеснотами впивається трава…

Земля тобі лягла у головах,
Обтяжена баластом і болотом,
Стікаючи не кров’ю, тільки потом
На рук твоїх порожні рукава.

Потрохи вигнивають зсередини
Породи, середмістя і поля,
Породисті народи і доктрини.

Мовчи, що між руїнами руїни
Народиш сонценосне немовля,
Докупи склавши вутлі половини.

***