* * *

Це тільки третина усіх,

що складали обіт.

Господь поміж нами.

А там — передмістя і спокій.

Ідуть слід у слід,

у снігах загрузають глибоко,

Лишаючи збоку

ходою розхитаний світ.

Черкаєш ножем у повітрі,

а знаки не ті.

Земна шкаралуща тонка,

як натільна білизна.

Усе пізнається,

але пізнається приблизно,

І жоден святий

не впізнає себе у житті.

Господь поміж нами,

то що поза нами? — Зима.

Колодязі світла

бездонні, мов Божі зіниці.

Душа каламутна,

як ніч у дорозі. І сниться:

Прокинешся раптом —

а більше нікого нема…

***