МАРК АВРЕЛІЙ,
«ДО СЕБЕ САМОГО»

Повір мені, Марку,

   усякі бувають дороги.

Між кесарем Марком Аврелієм

          і Августином

Єдина різниця:

  почувши дитя за порогом,

Знайти йому няньку

 або підсадити на спину.

Історія воєн

  і мудрість словесних окрушин —

Лише мурашина отрута

  і торг на ярмарку.

А кров — то нічого;

 ти зуба молочного зрушив.

Дитина поплаче й забуде —

    повір мені, Марку.

Де кесарю — Боже,

там Богові право розгрішень.

Ти, Марку, в мандрівках,

    мабуть, таки втратив на силі,

Зумівши сказати,

а все-таки не зрозумівши:

…і той, хто тебе відпускає,

  до тебе прихильний.

У світі — як в світі,

    триває облога довічна.

Є, Марку, насправді

 для втечі єдина дорога:

По той бік порога

  наслухати плач опівнічний

Й, вернувши до себе,

   застати себе не самого.

***