СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

8

Ось ти стоїш зараз побіля свого серця.
Перед тобою твоя внутрішня людина,
занурена у глибокий сон безпечності,
нечулості й осліплення.
Починай будити її.
Блага вість прийшла уже і потривожила її трохи.

Феофан Затворник

Ще дерева в намулі. Сходять води потопу.
На мілинах конає риба — надлишок кисню.
На вологих проспектах анемічно стару Європу
Покривають сухоти і мокре торішнє листя.

Ти все ж таки вижив. Ти виплив. Ти переміг!
…Купи битої цегли і купи гною.
Дивишся довго, як падає в воду сніг,
Згадуєш чоловіка, що звався Ноєм.

Вже потім — легше: люди та імена,
Історичні події, дні і приватні факти.
Вікно через вулицю. Постать біля вікна:
Бабця молиться Богові і страждає від катаракти.

Тоді прокидаєшся. Знову той самий сон:
Сорок ночей підряд, немов за покійним.
Молиться Богові бабця. На шибах твоїх вікон
Розбиваються перші краплі. Усе спокійно.

***