Олена ГАЛЕТА СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї 7 Вам,
Григорій Богослов Ніби казання, довга зима. Прогортаєш сніги, І не більше не менше, ніж те, що попущено з неба. Поспішати не треба. Повертаєш в свої береги, Як причасник до столу, як задавнений кашель під ребра. Розмальовуєш шатра думок — перелітних циган. На осклілих дорогах усяка поспішність трагічна. Залишається вічне. За копійку старий дідуган Імітує голландців: летючих, малих чи комічних. Ще ген-ген — до весни. Облямівка міських нечистот Визначає собою правдиве його пограниччя. Місто вабить і кличе. Але голуб звістує потоп І за день до відлиги заглядає тобі ув обличчя. *** Джерело: Юрій Мачуха. |