СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

5

Як покликані Богом і Царем,
старанно рушаймо в дорогу,
щоби нам, короткочасним на землі,
у день смерті не явитися безплідними
і не загинути від голоду.
…Тож не будемо невірніші від птахів,
які не клопочуть і не збирають.

Іоан Ліствичник

Їх троє було. Попід небом шорстким і грубим

Переходили світ і звістили, що

У розламах часів білі гнізда людських поколінь
І легка непритомність як наслідок втрати крові.
У отця Василя не ставало на всіх любові,
А в Івана-отця не ставало на всіх голосінь.

І Схід вже не-схід, тільки давній забутий борг.
У молитвах отця Григорія перестиглі зерна…
Так міські голуби здобували поживу мізерну,
І відходили троє. А за ними — четвертим — Бог.

***